Козаки-пластуни або перший російський спецназПластуном можна було стати просто так, тільки лише за власним бажанням, так як існувала ціла система відбору. Досвідчені пластуни самі вибирали поповнення в свою команду і майбутню зміну серед найбільш перевірених і шанованих воїнів. В пластуни намагалися брати козаків з пластунських сімей, щоб всі бойові та мисливські хитрощі передавалися з покоління в покоління від батька до сина. Перевага віддавалася козакам середніх років, так як вважалося, що молоді не можуть бути належним чином терплячими і посидющими, а старі вже важкуваті на підйом і недостатньо швидкі. Для проходження прискіпливого відбору було недостатньо однієї відваги і природного видали, потрібно ще й уміння стріляти без промаху, і володіти відмінним фізичним здоров’ям і витривалістю.

Особливий наголос було зроблено на терпіння і холоднокровність, що пояснюється специфікою роботи пластуна. Адже в засідці їм доводилося годинами лежати або сидіти в очеретах, колючому чагарнику, а часом і в крижаній воді або зарившись в сніг, ні в якому разі не виявляючи своєї присутності випадковим рухом.

Все про казаків пластунів тут: Речь о пластунах.

Манеру дії пластунів їх сучасники характеризують висловом «вовча паща і лисячий хвіст», що позначає хитрість, непомітний тихий підхід і раптове грізне напад. До головних достоїнств пластуна відносилося вміння приховати власні пересування, першим виявити місцезнаходження ворога і заманити його в засідку. Особливою повагою користувалися козаки, які вміли читати «САКМА» (слід ворога), по ньому визначали число супротивників і траєкторію їх руху.

Свої власні сліди, якщо не було можливості приховати їх зовсім, пластуни ретельно заплутували, використовуючи для цього різні прийоми: рухалися задом наперед, скакали на одній нозі, всіляко приховуючи напрямок свого руху і число осіб в загоні.